	REVOPRAVO
	REVOPRAVO: ІНФОРМАТ: Форіс Ю.Б. ФІНАНСОВІ ВЗАЄМОВІДНОСИНИ МІЖ ЗАМОВНИКАМИ ТА ВИКОНАВЦЯМИ ЕКСПЕРТНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

ОПУБЛИКОВАНО: ФОРІС Ю.Б. Фінансові взаємовідносини між замовниками та виконавцями експертних досліджень / Ю.Б. ФОРІС // Судебная экспертиза. Современное состояние и перспективы развития : междунар. науч.-практ. конф. : тез. докл. - К. : КНИИСЭ, 2010. - С. 95-97.

Ю.Б. Форіс, науковий співробітник Київського НДІСЕ

ФІНАНСОВІ ВЗАЄМОВІДНОСИНИ МІЖ ЗАМОВНИКАМИ ТА ВИКОНАВЦЯМИ ЕКСПЕРТНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Автором опубліковано пропозицію виокремити так зване "судово-експертне право" - сукупність норм, що регулюють судово-експертну діяльність, зокрема, ті відносини в процесі її здійснення, що безпосередньо впливають на підготовку, хід та результати судово-експертного дослідження [1]. В судово-експертному праві в якості основних "регулювальників" слід розрізняти процесуальне право та інші галузі права: трудове, цивільне, господарське тощо. Спостерігається відсутність заінтересованості до відносин суб'єктів судово-експертної господарської діяльності з боку процесуалістів, і відсутність кодифікації або інших засобів об'єднання та оптимізації з боку базового Закону України "Про судову експертизу", який міг би називатись "Про судово-експертну діяльність" і об'єднати та оптимізувати регулювання ширшого кола суспільних відносин суб'єктів судово-експертної діяльності, принаймні містити нормативне регулювання питань, що індивідуалізують судово-експертну діяльність порівняно з іншими видами суспільної діяльності, які врегульовані нормами цивільного, господарського, трудового права тощо.

Так, до регулювання питання оплати судових експертиз в базовому законі можна віднести лише одну статтю 15, яка називається "Фінансування судово-експертної діяльності" і присвячена іншому питанню - пошукам джерел фінансування, а не механізму реалізації фінансування навіть з цих самих джерел.

Більш-менш зрозумілою є частина статті, яка говорить "Проведення інших експертних досліджень і обстежень державними спеціалізованими установами здійснюється за рахунок замовника". Зрозуміло, що, по-перше, послуги платні, по-друге (що стосується механізму реалізації норми), спочатку визначається їх вартість, потім - вона сплачується замовником виконавцеві, і за цей рахунок здійснюється проведення зазначених робіт (послуг), а кінцеві розрахунки, якщо попередньо визначена вартість не збіглась з реальною, здійснюються виходячи з загальних положень відносин між замовником робіт (послуг) та їх виконавцем. Таким чином, ці відносини - договірні, будуються на загальних засадах договірних відносин, тобто на підставі загальних та окремих положень цивільного та господарського права, безпосередні (замовник сплачує, виконавець здійснює), - повинні виникати з договору, який базується на добровільності вступу в нього обох сторін.

Так само є зрозумілою остання частина статті: "Державні спеціалізовані установи, а також фахівці, що не є працівниками цих установ, зазначені у статті 7 цього Закону, виконують інші роботи на договірних засадах". В даному випадку діють ті ж принципи, за виключенням покладання визначення механізму оплати сторонами самостійно - у договорі. Таким чином, на це джерело фінансування розповсюджуються загальні цивільно-правові (господарсько-правові) приписи. Ці відносини мають випливати виключно з договору і регулюватися ним же. Якщо в договорі буде умова попередньої оплати - вона буде реалізовуватись.

При такому порядку, щоб запобігти збитковості державних спеціалізованих установ судових експертиз, для яких важливим джерелом отримання коштів для підтримання свого існування і повноцінного функціонування є саме отримання оплати від замовників "інших експертних досліджень і обстежень" та "інших робіт", - доцільним слід вважати створення типового "договору приєднання", де зазначити цю умову (попередню оплату). В кризовій фінансовій ситуації, в якій опинилася держава, не можна нехтувати будь-якою нагодою отримати фінансування. А єдиний механізм, який може це забезпечити - правильно складений договір і підписання його з усіма замовниками.

Якщо б такий "товар", як результат дослідження судовим експертом інформації про обставини певної справи, не був би індивідуально визначеним, і його можна було б передати іншому замовникові без шкоди для виконавця та замовника, на ці відносини можна було б розповсюдити положення ч. 4. ст. 692 Цивільного Кодексу України: "Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу". Але такі товари/послуги, як судово-експертні, створюються/надаються на забезпечення прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, а не самі по собі на бажання замовника. Тому при відмові прийняти та оплатити висновок експертного дослідження, державна спеціалізована установа судових експертиз несе прямий збиток, оскільки фінансується по цій статті саме з джерела, яке відмовилось прийняти та оплатити висновок. Таким чином, попередня оплата - вимушений та необхідний крок для запобігання опосередкованому нанесенню збитків державі, а не забаганка державних спеціалізованих установ судових експертиз.

Згідно преамбули Постанови Кабінету Міністрів від 7 серпня 1999 р. № 1432 "Про затвердження переліку державних платних послуг, які надаються науково-дослідними інститутами судових експертиз Міністерства юстиції", вона прийнята "відповідно до статті 15 Закону України "Про судову експертизу" та пункту 7.11 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". У пункті 2 зазначено: "Послуги, включені до переліку, надаються науково-дослідними інститутами судових експертиз Міністерства юстиції юридичним та фізичним особам на договірних засадах за плату в обсягах витрат, пов'язаних з їх виконанням".

Виходячи з викладеного, на рівні інструктивних матеріалів Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України доцільно затвердити типовий текст Договору приєднання.

Можна було б врегулювати цей порядок локальним нормативним актом на кшталт наказу директора державної спеціалізованої установи судових експертиз, але це буде надзвичайно спірним питанням.

На рівні безпосередньо державних спеціалізованих установ Міністерства юстиції та Міністерства охорони здоров'я України можна тільки пропонувати всім сторонам судової справи, що надійшла для проведення судової експертизи, підписати договір приєднання. Платників, суму та порядок оплати визначати самим в цьому договорі.

1. Форис Ю.Б. О формировании судебно-экспертного права: постановка проблемы // В зб. "Теорія та практика судової експертизи і криміналістики". Вип. 3. - Харків: Право, 2003. - С. 45.

REVOPRAVO

ФІНАНСОВІ ВЗАЄМОВІДНОСИНИ МІЖ ЗАМОВНИКАМИ ТА ВИКОНАВЦЯМИ ЕКСПЕРТНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ