© Foris Yulia, 2005-2016

REVOPRAVO

REVOPRAVO: ІНФОРМАТ: Форіс Ю.Б. ДЕЯКІ ФІНАНСОВІ ВЗАЄМОВІДНОСИНИ СУБ'ЄКТІВ СУДОВО-ЕКСПЕРТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ


ОПУБЛИКОВАНО: ФОРІС Ю.Б. Деякі фінансові взаємовідносини суб'єктів судово-експертної діяльності / Ю.Б. ФОРІС // Актуальні питання судово-експертного та техніко-криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів: матеріали міжнар. наук.- практ. конф., 17 червня 2010 р. - К. : ДНДЕКЦ, 2010. - С. 323-325.
Ю.Б. Форіс, науковий співробітник Київського НДІСЕ

ДЕЯКІ ФІНАНСОВІ ВЗАЄМОВІДНОСИНИ СУБ'ЄКТІВ СУДОВО-ЕКСПЕРТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Актуальність теми обумовлюється фінансовою ситуацією в країні. З метою оптимізації фінансових взаємовідносин між замовниками і виконавцями експертних досліджень та інших оплатних робіт згідно з нормами чинного законодавства автором опубліковано пропозицію виокремити так зване "судово-експертне право" - сукупність норм, що регулюють судово-експертну діяльність, зокрема, ті відносини в процесі її здійснення, що безпосередньо впливають на підготовку, хід та результати судово-експертного дослідження [1].
У судово-експертному праві як основні "регулювальники" слід розрізняти процесуальне право та інші галузі права: трудове, цивільне, господарське тощо. Спостерігається відсутність зацікавленості до відносин суб'єктів судово-експертної господарської діяльності з боку процесуалістів і кодифікації або інших засобів об'єднання та оптимізації з боку базового Закону України "Про судову експертизу", який міг би називатись "Про судово-експертну діяльність" і об'єднати та оптимізувати регулювання ширшого кола суспільних відносин суб'єктів судово-експертної діяльності, принаймні, містити нормативне регулювання питань, що індивідуалізують судово-експертну діяльність порівняно з іншими видами суспільної діяльності, які врегульовані нормами цивільного, господарського, трудового права тощо.
Так, до регулювання питання оплати судових експертиз у базовому законі можна віднести лише одну ст. 15, яка називається "Фінансування судово-експертної діяльності" і присвячена іншому питанню - пошукам джерел фінансування, а не механізму реалізації фінансування навіть з цих самих джерел.
Більш-менш зрозумілою є частина статті, в якій ідеться про таке: "Проведення інших експертних досліджень і обстежень державними спеціалізованими установами здійснюється за рахунок замовника". Так само є зрозумілою остання частина статті: "Державні спеціалізовані установи, а також фахівці, що не є працівниками цих установ, зазначені у статті 7 цього Закону, виконують інші роботи на договірних засадах". Зрозуміло, що, по-перше, послуги платні, по-друге, вони договірні, по-третє, вартість дослідження оплачується попередньо і за цей рахунок здійснюється проведення зазначених робіт (послуг). Таким чином, ці відносини будуються на загальних засадах договірних відносин, тобто на підставі загальних та окремих положень цивільного та господарського права, безпосередні (замовник сплачує, виконавець здійснює) - повинні виникати з договору, який ґрунтується на добровільності його заключення обома сторонами. Якщо в договорі буде умова попередньої оплати - вона буде реалізовуватись.
Єдиний механізм, який може забезпечити стабільність фінансування "інших експертних досліджень і обстежень" та "інших робіт" - це правильно складений так званий "Договір приєднання", до якого не можуть бути внесені зміни кожною фізичною та/або юридичною особою, яка до нього приєднується (ст. 634 Цивільного Кодексу України). Так, "Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору" (ч. 1 зазначеної статті). У договорі доцільно зазначити попередню оплату в якості умови. Також доцільно передбачити залишення державній спеціалізованій установі судової експертизи та/або судовому експерту, який не є працівником зазначеної установи, 10 % отриманої оплати за проведення дослідження (іншої роботи) на покриття накладних витрат у разі, зокрема, неможливості вирішити поставлені питання в експертному дослідженні не з вини виконавця (складення аналогу повідомлення про неможливість дати висновок судової експертизи).
Якщо б такий "товар", як результат дослідження судовим експертом інформації про обставини певної справи, не був би індивідуально визначеним і його можна було б передати іншому замовникові без шкоди для виконавця та замовника, на ці відносини можна було б поширити положення ч. 4. ст. 692 Цивільного Кодексу України: "Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу". Але такі товари/послуги, як судово-експертні, створюються/надаються на забезпечення прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, а не самі по собі - за бажанням замовника. Тому при відмові прийняти та оплатити висновок експертного дослідження державна спеціалізована установа судових експертиз несе прямий збиток, оскільки фінансується за цією статтею саме з джерела, яке відмовилося прийняти та оплатити висновок. Таким чином, попередня оплата - вимушений і необхідний крок для запобігання опосередкованому нанесенню збитків державі, а не забаганка державних спеціалізованих установ судових експертиз.
Згідно з преамбулами постанови Кабінету Міністрів "Про затвердження переліку державних платних послуг, які надаються науково-дослідними інститутами судових експертиз Міністерства юстиції" від 07.08.1999 № 1432, вона прийнята "відповідно до ст. 15 Закону України "Про судову експертизу" та п. 7.11 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". У п. 2 зазначено: "Послуги, включені до переліку, надаються науково-дослідними інститутами судових експертиз Міністерства юстиції юридичним та фізичним особам на договірних засадах за плату в обсягах витрат, пов'язаних з їх виконанням".
Виходячи з викладеного, доцільно затвердити єдину типову форму Договору приєднання для всіх державних спеціалізованих установ судових експертиз та судових експертів, які не є працівниками зазначених установ. Приблизно так, як існують типові форми договорів у інших суспільно важливих державно врегульованих галузях господарства країни: на послуги поштового зв'язку, на житлово-комунальні послуги тощо.
Відмова потенційного замовника від підписання такого договору також може слугувати додатковою (а можливо, й єдиною) правовою підставою для відмови державної спеціалізованої установи судової експертизи та/або судового експерта, який не є працівником зазначеної установи, від надання роботи/послуги.
Крім цього, підписаний, але не виконаний в односторонньому порядку замовником договір, може бути використаний для стягнення оплати за виконану роботу/послугу в порядку позовного провадження у цивільному (господарському) судочинстві.


Список використаної літератури:
1. Форис Ю.Б. О формировании судебно-экспертного права: постановка проблемы // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики / Ю.Б. Форис - Харків: Право, 2003. - Вип. 3. - С. 45.


ФАУСТ Карикатуры

Интернет реклама УБС

Copyright © 2005-2016
Всі права захищені.
Design by: Yuliia Foris.
hosted by faust