	REVOPRAVO
	REVOPRAVO: ІНФОРМАТ: В. П. Колонюк, Ю. Б. Форіс. СУДОВО-ЕКСПЕРТНЕ ПРАВО НА ЗАХИСТІ ВІД ПРАВОПОРУШЕНЬ В ІНФОРМАЦІЙНІЙ СФЕРІ

Судово-експертне право на захист від правопорушень в інформаційній сфері / В. П. Колонюк, Ю. Б. Форіс // Теорія і практика юридичної відповідальності за правопорушення в інформаційній сфері: матеріали наук.-практ. конф. 08 червня 2016 року / НДІ інформ. і права НАПН України, КНДІСЕ, НТУУ "КПІ" та ін.; упоряд. В.М. Фурашев, С.Ю. Петряєв. - К.: НТУУ "КПІ", вид-во "Політехніка", 2016. - С. 155-161.

СУДОВО-ЕКСПЕРТНЕ ПРАВО НА ЗАХИСТІ ВІД ПРАВОПОРУШЕНЬ В ІНФОРМАЦІЙНІЙ СФЕРІ

Сторінку розміщено з метою пропаганди знання про судові експертизи. Будь-яке відтворення у відкритих джерелах, зокрема, Інтернеті, можливе лише з письмового дозволу автора, або адміністратора цього сайту (revopravo@ukr.net). Посилання на цей сайт обов'язкові.

В.П. Колонюк, учений секретар, кандидат юридичних наук, доцент

Ю.Б. Форіс, науковий співробітник

Київський НДІ судових експертиз Міністерства юстиції України

СУДОВО-ЕКСПЕРТНЕ ПРАВО НА ЗАХИСТІ ВІД ПРАВОПОРУШЕНЬ В ІНФОРМАЦІЙНІЙ СФЕРІ

Судово-експертне право як система норм, що забезпечують провадження судово-експертної діяльності, існує на практиці, але теоретичне обґрунтування його існування в системі правових наук, дисциплін, галузей вже понад десять років залишається дискусійним моментом в юридичній і спеціальній літературі. Вперше цей термін застосовано у науково-дослідній роботі, яка проводилась у Київському науково-дослідному інституті судових експертиз Міністерства юстиції України під керівництвом доктора юридичних наук, професора, академіка Академії правових наук України Михайла Яковича Сегая наприкінці дев'яностих років минулого сторіччя - початку двохтисячних років. В процесі цієї розробки вийшло декілька публікацій: "Судебная экспертология: объект, предмет, природа и система науки" [1] та "О формировании судебно-экспертного права: постановка проблемы" [2], де вперше викладені концепції судової експертології в цілому та судово-експертного права як її частини.

Судово-експертна діяльність спрямована на забезпечення правосуддя незалежною, об'єктивною, кваліфікованою, науково обґрунтованою та проведеною на належному технічному рівні судовою експертизою, а також на розробку відповідних, необхідних для реалізації основної мети, засобів: методів, методик, довідкових джерел, обладнання тощо. У тому числі, засобів, необхідних і для профілактики правопорушень, виходячи з досвіду судово-експертних досліджень та спеціальних знань судових експертів. Судово-експертна діяльність складається з власне експертної, науково-дослідної і науково-методичної діяльності. Ці три блоки охоплюють як провадження судових експертиз, так і їх забезпечення методичною і довідковою базою спеціальних знань, а також полегшують (науково-методичний блок) застосування спеціальних знань у формі судової експертизи всім зацікавленим у ній особам: суддям, слідчим, адвокатам, громадянам - учасникам судового процесу, особам, які мають намір стати судовими експертами тощо.

Не слід плутати складові судово-експертної діяльності з точки зору судової експертології - науки про судово-експертну діяльність, концепція якої репрезентована у наведеній вище публікації академіка М. Я. Сегая, і складові судово-експертної діяльності з точки зору практичної діяльності судово-експертних установ і їх працівників.

Так, М. Я. Сегай виділив чотири блоки судово-експертної діяльності (далі - СЕД):

1) діяльність держави з правового забезпечення СЕД на законодавчому й відомчому нормативно-правовому щаблях;

2) діяльність державних органів виконавчої влади, які здійснюють функцію управління СЕД;

3) діяльність головних суб'єктів СЕД, які забезпечують організацію і проведення судових експертиз в державних судово-експертних установах;

4) діяльність учасників судочинства, причетних до проведення судових експертиз.

Таким чином, третьому блоку СЕД за концепцією М. Я. Сегая (діяльність головних суб'єктів СЕД, які забезпечують організацію і проведення судових експертиз в державних судово-експертних установах) відповідає поділ СЕД на судово-експертну, науково-дослідну і науково-методичну діяльність.

Першому блоку СЕД за концепцією М. Я. Сегая відповідає судово-експертне право: система загальнообов'язкових комплексних норм (правил), що регулюють відносини у сфері зайняття судово-експертною діяльністю, встановлюються і охороняються державою (детальніше ця концепція викладена у статті "Судово-експертне право: поняття, предмет, система", яка планується до публікації у міжвідомчому науково-методичному збірнику "Криміналістика і судова експертиза", а стислий зміст цієї концепції "Поняття судово-експертного права" доповідався на круглому столі "Судово-експертна діяльність: сучасний стан та перспективи розвитку" в Навчально-науковому інституті підготовки фахівців для експертно-криміналістичних підрозділів Національної академії внутрішніх справ у 2015 році [3]).

В цілому до судово-експертного права можна віднести такі нормативно-правові акти:

1) Конституція України;

2) Закон України "Про судову експертизу";

3) Чинні в установленому порядку двосторонні та багатосторонні міжнародні договори між Україною та країнами близького і далекого зарубіжжя, укладені на їх підставі міжнародні міжвідомчі угоди в галузі судочинства і судової експертизи;

4) Кодекс законів про працю України, Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Кримінальний кодекс України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України, Господарський процесуальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Митний кодекс України, Закон України про виконавче провадження;

5) Постанови Кабінету Міністрів України, що регулюють окремі аспекти судово-експертної діяльності, зокрема, статус науковців, які виконують науково-дослідні роботи в галузі судової експертизи, класи судових експертів, відшкодування вартості проведення судових експертиз і відряджень до місця огляду чи місця здійснення правосуддя тощо;

6) Накази та розпорядження міністерств і відомств, які мають у своєму підпорядкуванні судово-експертні установи, що стосуються їх діяльності, та затверджені ними положення, інструкції тощо;

7) Накази та розпорядження керівників судово-експертних установ та затверджені ними положення, інструкції тощо,

причому норми кодифікованих законів, які класифікуються відповідно до сучасних підстав як процесуальні, для судового експерта належать до норм матеріального права, оскільки визначають його статус, права, обов'язки, підстави для відповідальності, алгоритми його дій тощо не тільки у відповідному виді судочинства, але і в узагальненому вигляді як його загальноправова "посадова інструкція", закріплена на рівні закону.

В світлі теми науково-практичної конференції "Теорія і практика юридичної відповідальності за правопорушення в інформаційній сфері" судово-експертне право може бути застосовано при настанні юридичної відповідальності за правопорушення в інформаційній сфері як засіб доказування складу правопорушення (висновок судового експерта) і для захисту від правопорушень в інформаційній сфері (судово-експертна профілактика).

До таких засобів у судово-експертному праві належать:

1) державний Реєстр методик судових експертиз;

2) переліки рекомендованої науково-технічної та довідкової літератури, що використовується під час проведення судових експертиз, затверджені Наказом Міністерства юстиції України від 30 липня 2010 року № 1722/5, які постійно оновлюються, змінюються та доповнюються;

3) Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджені Наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року № 53/5, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 3 листопада 1998 р. за № 705/3145, які постійно оновлюються, змінюються та доповнюються.

Доказова цінність висновків експерта залежить від його логічної форми. У літературі з судової експертизи наведено такі класифікації висновків за цією підставою: а) за змістом предмета твердження: висновки про індивідуальний об'єкт або родову (групову) належність; вони можуть бути категоричними чи ймовірними; б) за наявністю (відсутністю) логічних союзів - альтернативні й однозначні, а також умовні й безумовні; в) за якістю зв'язку: стверджувальні та негативні [4].

Ніякі докази не мають заздалегідь встановленої сили, і тому висновок експерта не має переваг перед іншими доказами. Погляди на експертизу як на "особливий" доказ, а на експерта - як на наукового суддю належать Л. Є. Владімірову, який вважав, що судді не можуть критично ставитися до експертизи, бо для її розуміння треба набувати декілька років наукових занять. Їм залишається тільки слідувати авторитетним вказівкам експертів. Суд є самостійним в обранні експертів. Але оскільки останні "обрані", суддя йде услід за ними, як "сліпий за своїм поводирем" [5]. Дореволюційна концепція експерта як наукового судді суперечить принципу вільного оцінювання доказів. Проте в спеціальній літературі залишається думка про висновок експерта як особливе джерело доказів.

Порівняно з іншими доказами висновок експерта має специфічні риси, зумовлені його сутністю:

- він формулюється на основі використання спеціальних знань;

- є вивідним знанням, а не інформативним, як інші особисті докази (показання), знання.

У висновку доказове значення має передусім розумовий умовивід експерта, якого він дійшов за результатами дослідження [6].

Одночасно судова експертиза самим фактом свого існування стримує розвиток злочинності та інші види правопорушень, в тому числі в інформаційній сфері, оскільки наука дозволяє довести ті обставини, які були б "невловимими" без застосування спеціальних знань.

В інформаційній сфері проводиться досить широкий спектр судових експертиз: комп'ютерно-технічні, телекомунікаційні, інтелектуальної власності, товарознавчі (в широкому сенсі, з різновидами), економічні, психологічні, оціночно-земельні та оціночно-будівельні, мистецтвознавчі тощо.

Отже, судова експертиза, судово-експертна діяльність як більш широке поняття і її правове забезпечення - судово-експертне право, стоять на захисті від правопорушень в інформаційній сфері.

Використані джерела (література):

[1] Сегай М. Я. Судебная экспертология: объект, предмет, природа и система науки / М. Я. Сегай, доктор юридических наук, профессор, академик Академии Правовых наук Украины // В зб. "Теорія та практика судової експертизи і криміналістики", Вип. 3. - Харків: Право, 2003. - С. 25-32.

[2] Форис Ю. Б. О формировании судебно-экспертного права: постановка проблемы / Ю. Б. Форис // В зб. "Теорія та практика судової експертизи і криміналістики", Вип. 3. - Харків: Право, 2003. - С. 45-48.

[3] Форіс Ю. Б. Поняття судово-експертного права / Ю. Б. Форіс // В зб. "Судово-експертна діяльність: сучасний стан та перспективи розвитку: збірник матеріалів круглого столу". / редкол.: Кобилянський О. Л., Антонюк П. Є., Свобода Є. Ю.; Київ. ННІПФЕКП НАВС. - К.: Навчально-науковий інститут підготовки фахівців для експертно-криміналістичних підрозділів Національної академії внутрішніх справ, 2015. - 444 с. - С. 356-358.

[4] Орлов Ю. К. Заключение эксперта и его оценка по уголовным делам / Ю. К. Орлов. - М. : Юрист, 1995. - С. 16-18.

[5] Владимиров Л. Е. Учение об уголовных доказательствах / Л. Е. Владимиров. - СПб. : Законоведение, 1910. - С. 197.

[6] Клименко Н. І. Структура і доказове значення висновку експерта як документа, що відображує його дослідження / Н. І. Клименко, В. П. Колонюк // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. - 2009. - № 9. - С. 213-221.

ПРИМІТКА: СТАТТЮ ПОДАНО В АВТОРСЬКІЙ РЕДАКЦІЇ

REVOPRAVO

СУДОВО-ЕКСПЕРТНЕ ПРАВО НА ЗАХИСТІ ВІД ПРАВОПОРУШЕНЬ В ІНФОРМАЦІЙНІЙ СФЕРІ